UNTITLED

ANNA KO

я люблю як ніколи твої щирі очі,
запам‘ятаю назавжди ці безсонні ночі.
всередині цупко оселився страх,
що ніколи більше не побачу рідний дах.
кожен день, як наступає пітьма,
ввижається, ніби крокує орда.
кожна новина сьогодні нагальна,
кожна ніч неначе остання.
мені шкода, що не обійнялись тоді сильніше.
шкода, бо щось дурне було тоді важливіше.
я не цінувала досі свободи,
сьогодні ж військові захищають наші води.
я думала війна—лише історія.
недалеко ж скрипить під танками колія.

I love your sincere eyes more than ever,
I will remember these sleepless nights forever.
Fear settled deeply in my brain,
That I will never see my home again.
Every day as darkness falls,
It feels like a horde is marching round the walls.
All the news today is vital,
Every night feels like survival.
I’m sorry that we didn’t hug each other more,
It’s a pity, as something stupid was what we adored.
I didn’t value freedom until now,
The military today protects our ground.
I thought that war was just the past —
Not far away, tanks roll through rust.